Аналіз редакцій Конституції України 2004 : 2014 р., пройдений шлях до централізації влади

У світлі минулих подій в Україні, актуальним є аналіз питання необхідності внесення змін до Конституції України, проведення чергової конституційної реформи із поверненням її редакції до зразка 2004 року. Переважна більшість громадян України, слухаючи політичні лозунги, дізнавались про заклики до внесення змін у Конституцію, але досі повністю не розуміють суті питання та його аналізу.

Основний закон держави без сумніву, виражає рівень демократії у країні і є шаблоном у розвитку правової держави. Стабільність Конституції виражає її фаховість та досконалість, а державу - правовою. Однак, зважаючи на геополітичне розташування території держави, релігію народу, настрої і думки населення, ключовий закон держави може підлягати змінам та слідуванню «за ногою часу».

Прийнявши Конституцію України у 1996 році, законотворчі та переважна більшість конституціоналістів відзначали її сучасність, хоч всі розуміли, що найближчі 10 років лише планувалось реальне впровадження в життя її декларативних норм. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші  нормативно-правові  акти  приймаються  на основі Конституції України і повинні відповідати  їй (частина  друга статті 8 Основного Закону України). Згідно прийнятих норм, Конституція виражала президентсько-парламентську форму правління в державі, де більшість повноважень, а значить відповідальності, лежала на Президентові країни.

8 грудня 2004 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України», згідно котрого, Україна змінювала вектор форми правління на парламентсько-президентську, де більшість влади належала єдиному органу законодавчої влади в Україні. Редакція 2004 року Конституції України діяла до 30 вересня 2010 року, тобто до дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України). Вищезгадане рішення суду визнавало таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

Зосередимось на головних аспектах і передумовах до змін у 2004 році та сучасною редакцією Конституції України:

-         Парламентська дисципліна або народження «тушок»

редакція змін 2004 року	чинна редакція
ч.2 ст. 81.Повноваження народного    депутата    України    припиняються достроково в разі: 6) невходження   народного  депутата  України,  обраного  від політичної партії (виборчого блоку політичних партій),  до  складу депутатської  фракції  цієї  політичної  партії  (виборчого  блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;	Відсутня підстава

Скасування вищезгаданої норми дало початок запровадженню терміну «тушки», оскільки народні обранці стали вільними від обов’язку входження до депутатської фракції після обрання від певної політичної партії. Адже, виборці, віддаючи свій голос за певну політичну партію на виборах, делегували народного депутата, що був обраний від цієї політичної партії на реалізацію її виборчої програми. Нерідко, зловживаючи скасуванням цього обовязку, «нечисті на закон» народні депутати заради фінансової чи бізнес-ініціативи виходили із власної фракції та входили в іншу, тим самим, вносячи дисбаланс у парламент. Верховна рада стала осередком лобіювання і захисту власних інтересів парламентарів та олігархічних кіл. Нагадаю, на сьогоднішній час депутатський мандат не обмежений можливістю виходу із партії у парламенті взагалі чи входу в іншу.

Варто підкреслити, що попередня редакція (2004 р.) також підтримувала дисципліну серед парламентарів, оскільки за порушення вищезгаданої норми, його повноваження припинялись достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної  партії  (виборчого  блоку  політичних  партій) з дня прийняття такого рішення. Якщо відсутня політична дисципліна у єдиному органі законодавчої влади у державі, то про яку стабільність і дисципліну можна вести мову на місцях чи у державі загалом ?

-         Скорочення повноважень Парламенту:

редакція змін 2004 року

чинна редакція

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 12) призначення     за     поданням     Президента    України Прем'єр-міністра  України,  Міністра  оборони  України,   Міністра закордонних     справ    України,    призначення    за    поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів  України, Голови   Антимонопольного   комітету  України,  Голови  Державного комітету  телебачення  та  радіомовлення  України,  Голови   Фонду державного  майна  України,  звільнення  зазначених  осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра  України,  членів Кабінету Міністрів України; 12-1) призначення   на  посаду  та  звільнення  з  посади  за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:                            12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

Як бачимо, Верховна рада мала усі важелі впливу на конституційний лад у державі і що не менш важливо, несла відповідальність за ситуацію в державі. Рада призначала, звільняла, вирішувала питання про відставку Прем'єр-міністра  України, керівників усіх силових відомств та ключових фондів і комітетів, що наповнюють державну скарбницю. Позбавляючи Раду ключових повноважень, Україна змінювала вектор на «владу сильної руки», замість ключової делегованої влади народу - парламенту. Нікому не секрет, що владу легше узурпувати, маючи повноваження в одних руках, ніж коли важелів 450 у Раді.

-         Відповідальність парламенту:

редакція змін 2004 року

чинна редакція

ч.2 ст.90 Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом   одного  місяця  у  Верховній  Раді  України  не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до  статті  83 цієї Конституції; 2) протягом   шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не  сформовано  персональний  склад   Кабінету Міністрів України; 3) протягом  тридцяти  днів  однієї  чергової  сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

ч.2 ст.90 Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Бачимо, коли Верховна Рада України маючи широкі повноваження, водночас несла і відповідальність за власну роботу і за державу в цілому, тобто влада була збалансованою. Діяв принцип стримувань і противаг, коли не сформована коаліція депутатських фракцій протягом одного місяця (адже, якщо не працює парламент, не працює і країна), Рада могла стати достроково припиненою. Тим самим, кожний депутат ніс лепту відповідальності за економічний чи суспільно-політичний стан у державі, якщо не могли сформувати коаліцію для роботи - значить парламент ніс загрозу розпуску, що несе за собою і припинення повноважень народних обранців.

Аналогічна ситуація із Кабміном, якщо законотворці не можуть протягом шістдесяти днів   після відставки Уряду (котрий є «правою рукою» парламенту, реалізовуючи всі напрацювання представників народу) сформувати персональний склад Кабінету Міністрів України, тоді вони повинні нести за це відповідальність у формі знову ж таки - припинення повноважень Верховної Ради України.

Чинна редакція Конституції передбачає хіба припинення повноважень Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

-         Все власні повноваження Гаранта Конституції:

редакція змін 2004 року

чинна редакція

Стаття 106. Президент України: 9) вносить за пропозицією  коаліції  депутатських  фракцій  у Верховній  Раді  України,  сформованої  відповідно  до  статті  83 Конституції  України,  подання  про  призначення  Верховною  Радою України  Прем'єр-міністра  України  в  строк  не  пізніше  ніж  на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади  за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

Стаття 106. Президент України: 9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; 10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;  11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

Гарант Конституції за чинною редакцією Конституції України, отримує широкі повноваження і контроль над виконавчою гілкою влади: призначає та припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій, Генерального прокурора України.

Напротивагу, Конституції зразка 2004 року, Президент вносив подання про призначення кандидатури Прем'єр-міністра України за пропозицією  коаліції  депутатських  фракцій  у Верховній  Раді  України, котра визначала гідну кандидатуру.

Отже, на підставі вищезгаданого, можна зрозуміти доцільність повернення влади народу через парламент, шляхом переходу до редакції Конституції України зразка 2004 року або із одночасною зміною певних її норм, що послужить поштовхом до виходу із політичної кризи в Україні та децентралізації влади.